Стаття присвячена аналізу причин появи постправди, що актуалізувалися не лише в сучасності, але й у досить віддаленому минулому. Наведено низку понять, що за своїм змістом є близькими до поняття "постправда". Підкреслемо, що існування пост правди значною мірою зумовлено занепадом елітарних, етосних прошарків, що творили вищу культуру й культивували честь і правдомовність, а також секуляризацією суспільного життя, що відокремила правду від сфери сакруму. Особлива увага приділена викладанню російського розуміння правди та істини, заснованого на філософській традиції, зануреного у православ"я. Зазначимо, що поза правовий моральний суб"єктивізм, характерний для розуміння правди в СРСР і притаманний комуністичній моральності більшовиків, призводив до масових злочинів у період сталінського правління. Доведено, що в Польщі елітарний етос, який існував ще в період між двома світовими війнами, суттєво занепав після Другої Світової війни і поступово "розмився" після 1989 року. У цей період такі чинники цього етосу, як католицизм, історична ідентичність, література,були ослаблені, а разом з ними національна ідентичність в цілому,що знизило вагу елементів, базованих на гідності, в суспільному житті, а отже, і правди як одного з них. Акцентовано увагу на тому&, що в умовах сучасного світу, внаслідок низки нових політичних, економічних і культурних явищ правда набула виразно релятивістського виміру, а нова дійсність знайшла ідейне вираження в концепції постмодерності. Сформульовано висновки про те, що сьог&одні у людей з"являється відчуття, ніби вони живуть у світі хаосу: інформаційного, ціннісного і культурного. Наслідком цього є значне ослаблення категорій раціонального мислення, культури дискусії, інтелектуального виміру вищої культури, політично-ку&льтурна фрагментаризація суспільства. Зниження рівня суб"єктності індивідів і соціальних зв"язків та формування плинних ідентичностей поглиблюють наявну кризу, котра знаходить своє вираження, в тому числі, у явищі постправди.
