У статті нетипово проаналізовано визначальні праць М. Смотрицького крізь призму мовно-світоглядового гібридизму, що й сьогодні є у нашій мовній політиці. В основі розвідки дві протилежні тенденції часу: традиційний слов’янський сакральний універсалізм та щойно народжуваний етнолінгвальний націоналізм, мотиви вибору написання мови творів, найважливіші мовно-світоглядові посили Учительного Євангелія та «Граматики слов’янської».
