Важливу роль у релігійному й культурному житті України 30-40-их рр. XVII ст. відіграв київський митрополит Петро Могила (1596-1647) [30]. Батьком його був валашський, а потім молдавський господар Симеон Могила. Після його смерті, що сталася в результатізловмисного отруєння, родина переселилася на терени Західної України, де підтримувала зв’язки з місцевою аристократією, зокрема князями Вишневецькими. Наприклад, рідна сестра П.Могили, Раїна, вийшла заміж за Михайла Вишневецького. Дитиною від цього шлюбустав добре відомий Ярема Вишневецький, який, до речі, підтримував П.Могилу. Могили також мали добрі стосунки з Львівським братством. Напевно, в школі цієї інституції молодий П.Могила здобував освіту. Далі навчався за кордоном: за одними даними – у Сорбонні, за іншими – в єзуїтській колегії Ле Флеш, де ніби слухав лекції Франца Верона – учителя Рене Декарта. Можливо, він також студіював у Замойській академії, до якої, ставши церковним ієрархом, часто посилав своїх вихованців. Після закінчення вищих студій П.Могила намагається зробити військову кар’єру, деякий час служив офіцером у польському війську. Брав участь у битвах під Цецорою та Хотином. У 1625 р. залишив світське життя, прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. Через два роки його о&брали архімандритом цього монастиря. А після смерті І.Борецького П.Могила, став митрополитом київським, забезпечивши собі підтримку з боку української аристократії та владних кіл. Правда, йому довелося вести тривалу й жорстку боротьбу з І.Копинським,& якого підтримувало козацтво.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
