Уніатський клір, бажаючи посилити свої позиції, пішов на організацію чернечого чину (ордену) святого Василія. Ініціатором його створення (чи формально «відновлення») став Йосиф-Вельямин Рутський, наступник Іпатія Потія на митрополичому престолі. У дечому василіани брали приклад з єзуїтів, особливо у сфері освітньої діяльності. Водночас апелювали до православних традицій. Тому не випадково взяли своїм патроном Василія Великого – одного з найавторитетніших східних отців церкви. Василіани дещо зробили дляпоширення філософських студій на українських землях. На території України й Білорусії вони створили систему власних шкіл, які складалися зі 1) студій для ченців, 2) семінарій для єпархіальних священиків, 3) колегій для молоді й 4) парафіальних шкіл. Правда, ця система утвердилася не відразу. В основному вона сформувалася у XVIII ст. У середині XVIII ст. філософські та богословські студії для ченців-василіан існували як у Литовській, так і Руській провінціях. Зокрема, богословські студії були у Кам’янці-Подільському, Львові, Лаврові; філософські – у Теребовлі, Загайцях під Луцьком, Замості й Холмі. Окрім того, існували риторичні студії в Білостоці, Мільчі й Сатанові, де вивчалися елементи філософії. Філософія й богослів’я студіювалися в духовних се&мінаріях, де готували священиків на парафії. Повний курс тривав у них 6 років: 2 роки вивчалася філософія, 4 – богослів’я. Такі повноформатні семінарії в середині XVIII ст. існували у Володимирі-Волинському, Свержні та Холмі. Щодо шкіл для світської &молоді, які організовували василіани (парафіальні школи, колегії), то тут давався початковий та середній рівень підготовки. Хоча в окремих школах, зокрема, колегіях Бучача й Умані, частково вивчалася теологія. Це було пов’язано з тим, що там вчилися &діти зі священицьких родин, частина з яких готувалися стати кліриками.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
