До яскравих діячів уніатського табору належав Іпатій (в миру - Адам) Потій (1541-1613). Він був не лише блискучим полемістом, а й одним з головних організаторів уніатської церкви. І.Потій походив з сім’ї православних українців, що жили у Влодавському повіті на Берестейщині. У молоді роки навчався у кальвіністській школі князя М.Радзивіла, пізніше в Краківському університеті. До 33 років належав до сповідників кальвінізму. Віддавши данину протестантизму, І.Потій відійшов від нього, повернувся до православних й почав вести запеклу боротьбу проти колишніх одновірців. Щось подібне спостерігаємо в Й.-В.Рутського. З психологічної точки зору таке явище цілком зрозуміле. Проте справа не лише в моментах психологічних. Уніати, на відміну від православних, основним ворогом Русі вважали не католиків, а протестантів. Саме вони, на їхню думку, гублять Русь, «руську» віру, закриваючи православні храми, що, до речі, частково відповідало дійсності. В першому відомому нам полемічному творі І.Потія «Унія або виклад попередніх артикулів до з’єднання греків з костелом римським» (1595) саме на протестантизм звернута особлива увага. Автор, вдаючись до алегоричності, говорить: «І що ж іншого залишається робити бідним вівцям, коли вони бачать таку недбалість своїх пастух&ів? Якого їм шукати захисту? Коли вони вийшли зі своєї вівчарні і блукали по пустелі, і хто на кого натрапив – чи то на Лютера, чи то на Кальвіна, чи на проклятого Арея, не дивлячись, чи то пристає пастир, чи вовк, а чи інші, розумніші, хоч і звикли &до своїх пастирів, але приставали до інших, якщо бачили в цьому добру справу і кращий порядок».
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
