Берестейська унія як суспільно-релігійне та культурне явище. Події, що відбулися в жовтні 1596 р. в Бересті і були пов’язані з укладенням церковної унії між православними й католиками, мали для українських та білоруських земель важливе значення. Вони визначили їхню історичну долю на тривалий період часу (XVII-XVIII ст.). Відголоски цих подій давали про себе знати і в ХІХ, і в ХХ ст. Мали вони відношення й до розвитку української філософської думки. Адже укладення й утвердження унії супроводжувалися не стільки і не скільки силовими конфліктами, як сеймовою боротьбою та релігійною полемікою. У жовтні 1596 р. в Бресті відбулися два собори. На один зібралися вищі православні ієрархи України й Білорусії, за винятком львівського та перемиського єпипископів,разом із представниками католицького духовенства та влади Речі Посполитої. На цьому соборі проголосили регіональну унію, яка підпорядкувала Київську митрополію римському папі. Виглядало це так, що київські православні митрополити відмовлялися від зверхності константинопольського патріарха і визнавали зверхність римського понтифіка. Паралельно з цим собором відбувався інший, на котрий приїхали як представники православного духовенства, так і їхні світські патрони на чолі з князем В.-К.Острозьким. Вон&и засудили уніатів і задекларували непорушність православних традиції. Учасники антиуніатського собору не визнали зверхність римського папи й надалі продовжували визнавати підпорядкування Київської митрополії константинопольським патріархам.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
