Присвячено дослідженню існуючих підходів до визначення поняття «віртуальні організації», його сутності та природи. Зазначено, що до видів віртуальних підприємств можна віднести тимчасову модульну мережу; мережу, яка для виконання окремих замовлень розрахована на мобілізацію орієнтованих на проект висококласних ресурсів; цільове мережеве об"єднання, яке в певній сфері розраховане на спільні рішення й оптимізацію послуг клієнтам; централізовано керовані мережі; довготермінові мережеві пули, орієнтовані на постійне отримання різних ринкових замовлень; міждисциплінарні мережі знань, які є об’єднанням носіїв «ноу-хау»; мережі для великих проектів; спеціальні мережі, що орієнтуються на виконання окремих замовлень з цифровим передаванням даних. Інтернет-магазини розглядаються як форма організації електронної комерції та найпоширеніший приклад віртуальної організації, яким притаманні проблеми управління та формування корпоративної культури віртуальних організацій. Зазначено, що існує кілька систем класифікації Internet-магазинів: за методом роздрібного продажу товарів у мережі; за бізнес-моделлю; за взаємовідносинами з постачальниками; за ступенем автоматизації серед торгових систем електронних магазинів розрізняють Web-вітрини, власне Internet-магазини &та торгові Internet-системи (TIS). Наведено визначення основних моделей електронної комерції, які виділяються Європейською комісією: електронна крамниця; електронний довідник-каталог; електронний он-лайновий аукціон; електронний торговельний центр то&що. Представлено авторське бачення їх класифікації, яке доповнене такими ознаками, як «взаємовідносини між усіма стейкхолдерами» та «ступінь спеціалізації». Електронні моли (E-mall) або електронні торговельні центри визначено як найперспективніша фор&ма торгівлі в системі В2С.
