Деякі вихідці з України, що навчалися в західних університетах у ХV-ХVІ ст., виступали як латиномовні поети. У той час поезія сприймалася не стільки як вираження почуттів, душевного стану, що характерно для модерних часів, скільки як витончена техніка словесного викладу, в т. ч. філософських розмірковувань. У даному випадку варто навести думку В. Шевчука, прекрасного знавця української літератури того часу: «…давня поезія, особливо в часи Ренесансу та Бароко, не завжди була мовою чуття; мовою чуття можемо читати в її низових формах, а у високі вона проникає лишень спорадично; в основному ж висока поезія… була мовою розуму, інколи дуже вигадливою…
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
