До цікавих пам’яток суспільно-політичної думки України початку ХV ст. відносять «Похвалу князю Вітовту». Твір дійшов до нас у кількох редакціях, зокрема, в Супрасльському та Уваровському списках. Очевидно, твір був написаний незадовго перед з’їздом європейських монархів у Луцьку, які зібралися на запрошення князя Вітовта в 1429 р. Князь, організовуючи вказаний з’їзд, сподівався, що йому вдасться отримати королівську корону. Відповідно, «Похвала князю Вітовту» є ніби обґрунтуванням необхідності надання цьому правителю королівського достоїнства. Хоча Вітовт належав до представників литовської князівської династії, у творі він постає не тільки і не стільки як литовський правитель, а як правитель руський. Показово, що «його градом», власне, столицею, в творі називається Лучеськ Великий (Луцьк). І часто ведеться мова про українські реалії. Автор спеціально звертає увагу, що з Вітовта шанують і спілкуються на рівних з ним найсильніші європейські правителі – німецький та візантійський імператори, польський та датський королі, московський князь та інші. Водночас Вітовту служать різні можновладці – господар Молдавії та Бесарабії, деспот Болгарії, тверський, рязанський та одоєвський князі, Новгородська й Псковська республіки, деякі німецькі правителі. Гово&риться, що йому служило Чеське королівство. Служили навіть татарські хани в Орді. Незважаючи на певну гіперболізацію, всі ці факти так чи інакше відповідали реаліям. Дійсно, зазначені можновладці були союзниками Вітовта. Чеські посли в 1424 р. запрош&ували його на чеський престол. Тоді ж він послав у Чехію своє військо на чолі з князем Сигізмундом Корибутовичем. Також Вітовт втручався в справи Золотої Орди.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
