У статті досліджується проблема соціалізації особистості у складний період української держави. Автором з"ясоване та проаналізоване поняття соціалізація, як двосторонній взаємообумовлений процес взаємодії людини і соціального середовища, який передбачаєїї включення в систему суспільних відносин шляхом засвоєння соціального досвіду, так і самостійного відтворення цих відносин, у ході яких формується унікальна, неповторна особистість; взаємодія особистості та її соціальне оточення, яке вимагає вивчення впливу соціальних факторів на поведінку й самосвідомість в системі суспільних відносин, макро- та мікросередовищі. У статті досліджується поняття соціалізація як процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.
