Стаття присвячена виявленню особливостей взаємовпливу та взаємообумовленості змін у господарській структурі України та її участі у міжнародних економічних відносинах на різних ета- пах історичного розвитку. Метою дослідження є історико- економічне узагальнення досвіду структурних перетворень у вітчизняному сільському господарстві 1950-1960-х років у контексті зовнішньої торгівлі продовольством. Виявлено, що політична необхідність відновлення експорту хліба після Другої світової війни стала важливою причиною початку реформування радянського сільського господарства, що перебувало у кризовому стані. Визначено основні напрями реформ, такі як збільшення державних інвестицій у розвиток аграрної галузі, зниження податків на виробників, підвищення державних закупівельних цін на агропродукцію, розширення посівних площ шляхом осво- єння цілинних земель, різке збільшення виробництва кукурудзи, випереджальний розвиток тваринництва. Встановлено, що зменшення адміністративного тиску на виробників, збільшення їхньої матеріальної заінтересованості та покращення технічного забезпечення підприємств зумовило тимчасове економічне пожвавлення в аграрному секторі. Доведено, що згортання цієї політики через нестачу внутрішніх джерел фінансування і переважання екстенсив&них форм господарювання призвело до гальмування розвитку сільського господарства, наростання у ньому кризових явищ і формування залежності від імпорту продовольства.
