Розглянуто принципи та складові соціального вчення, а також соціально-господарську діяльність Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького в контексті їхнього впливу на економічний розвиток та становлення кооперативного руху на території Галичини наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Визначено, що ключовими передумовами успішної кооперативної діяльності були розвиток фахової сільськогосподарської та кооперативної освіти селян та активна підтримка приватної ініціативи духовенством УГКЦ. Показано, що Андрей Шептицький став не лише натхненни- ком, а й ініціатором та активним провідником впровадження ідейних принципів соціального вчення у практику соціально-економічних перетворень, що спричинило стрімку модернізацію господарства та підвищило ефективність як економічних, так і соціальних процесів. Завдяки реалізації ідей та принципів соціального вчення був здійснений справжній переворот у багатьох суспільних сферах - освіті, банківництві, кооперації, підприємницькій діяльності. Але найважливішим результатом поширенняідей соціального вчення стали зміни у господарській культурі та економічній діяльності українців, які відтепер зважали не лише на особистий інтерес, а й тяжіли до розвитку такої моделі економічної взаємодії, що створює ефект "позитивної суми" для інш&их членів суспільства та й всього суспільства загалом. Найоптимальнішою організаційною формою, що дозволила поєднати інтереси різних економічних агентів стала кооперація, яка завдяки подвижницькій праці Митрополита, охопила практично всі сфери життєд&іяльності українського суспільства, стала економічним підґрунтям для вирішення більшості економічних та соціальних проблем та сформувала ефективне національне бізнес-середовище.
