Нещодавно чеські ЗМІ повідомили про те, що меру Праги Зденеку Гржибу та керівнику одного з районів міста надано персональну охорону у зв’язку з появою відомостей щодо планів російських спецслужб отруїти згаданих осіб. Нагадаємо, що Москва має до керівництва чеської столиці претензії у зв’язку з демонтажем тамтешнього пам’ятника радянському маршалові Івану Конєву. Із цього приводу широкий загал традиційно розділився на тих, хто каже «Опять рускіє віновати? Сколько можно врать?» та тих, хто здивований нахабністю московської агентури.
Перші - жертви пропаганди найсвятішого в історії «народа-богоносца», других більше - це майже весь світ за межами РФ. Але не праві ні ті, ні інші. Бандитські розправи останніх років над своїми опонентами за кордоном з боку московської влади масова свідомість сприймає як дещо шокуюче та небувале. Проте це не більш ніж ілюстрація до приказки «Ніколи такого не було, і ось знову». Насправді ж такий стиль поведінки Москви має глибочезну історичну традицію. Україна та її народ чи не найчастіше стикалися з подібними діями Росії. Серед жертв московської мстивості — представники всіх поколінь борців за волю України. Не були винятком і козацькі урядовці-емігранти, які після знищення Батурина, Полтавської битви та поразки визв&ольного повстання Івана Мазепи опинилися в різних європейських країнах. Безумовно, найвідомішою є історія полювання на племінника гетьмана Мазепи, сина його сестри Олександри, Андрія Войнаровського.
