Ношений піджак із чужого плеча свободи не додає. Київський національний університет технологій та дизайну створює умови для співпраці науки, бізнесу і влади. Яка ланка в цьому ланцюгу найслабіша? І чому?
"Швейникам, як нікому іншому, відома така ситуація. Коли людина одягає новий, щойно пошитий костюм, вона світиться радістю, почувається піднесеною і готова не ходити, а літати. Це і є метою кравців та швачок, найвищою оцінкою їхньої роботи. А що відчуває людина, яка приміряє з пакета для сміття (а часто саме в таких в Україну звозять секонд-хенд) м’яту, ношену кимось вдяганку? Ніяковість, приниження, меншовартість. Попри це ось уже тридцять років у державі все робиться для того, аби торжествував не український працівник легкої промисловості, а той, хто збирає на смітниках світу непотріб і продає його в Україні. Оцінювати це треба не лише з економічної точки зору. Йдеться про обмеження свободи громадян, філософи про це кажуть так: «Свобода людини закінчується там, де розпочинається свобода іншої». Наша особливість у тому, що держава стала спільником тих, хто обмежує свободу українського виробника. Під цим кутом i поглянемо на ситуацію у легкій промисловості".
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
