"Відомо, що за життя Тараса Шевченка надруковано три його "Кобзарі". Найповнішим було видання останнє, 1860 року, до якого увійшло 17 творів і портрет автора. Тираж - понад шiсть тисяч примірників, на ті часи чималий. Примітно, якщо не закономірно, що кошти на видання Тарас Григорович знайшов на малій батьківщині, рідній Черкащині. Улітку 1859 року він приїхав сюди, щоб відвідати Кирилівку, Моринці, зустрітися з рідними і близькими людьми. І сталося так, що в цей час зустрів iще й нових друзів. Серед яких відомі цукрозаводчики Яхненки та Симиренки. Про їхню фірму він чув давно, бо завод між Млієвом і Городищем тоді був чи не найбільшим у Російській імперії, виробляючи за сезон тисячі й тисячі пудів цукру та приносячи господарям значні прибутки. Але щебільше Шевченка вразила вільнонаймана, щедро оплачувана праця робітників, їхнiй зразковий (на ті часи) побут: добротні садиби, упорядковані казарми, лазні, бібліотека, церква, лікарня, аптека, крамниці. Серед кріпацтва, яке тоді панувало в краї, господарювання Яхненків та Симиренків було надзвичайно людяним. Побачивши все на власні очі, як свідчать очевидці, розчулений поет не втримався і, обійнявши одного з господарів, 76-рiчного Кіндрата Яхненка, поцілував його та з почуттям сказав: "Батьку! Що т&и тут наробив!".
