"Довго міркував, чи варто оприлюднювати своє бачення шляхів подолання загрозливих тенденцій у вітчизняній освіті та науці. Звісно, мовчання - золото, але коли кризові явища поглиблюються і небезпека втратити країною життєві перспективи набирає потуги неминучості, твоє мовчання фактично стає співучастю у злочині проти майбутнього держави. На сім стою. І тому пропоную дванадцять кроків, що, на моє суб’єктивне переконання, можуть зупинити наше скочування до прірви. Вони, звісно, не є вичерпними. Але, з огляду на те, що сьогочасний читач не вітає розлогих публікацій, назву лише найсуттєвіші. Сподіваюся, що критично-конструктивна дискусія наблизить консенсус, дозволить визначити найоптимальніші шляхи виходу з нинішньої смуги загроз. І стане корисною для вироблення та реалізації освітньої й наукової політики".
