У статті визначено модальні відтінки релігійного імператива, диференційовано їх відповідно до логіко-інтуїтивного світовідчуття релігійних текстів дослідника через силу ухилення виконання бажаної дії адресатом; надано термінологічного визначення периферії наказу в імперативному висловленні та створено таксономію наказового способу в релігійному дискурсі за принципом фізичної дисперсії світла. Відзначено, що релігійний дискурс є найбільш специфічним та складним проявом комунікативних одиниць, у якому лінгвістичні закони діють за семантичним значенням і прагматично відображають нетрадиційні співвідношення між морфологічними та синтаксичними граматичними категоріями. Також у статті здійснено оцінку лінгвопрагматичних дискурсивних теоретичних досліджень; розглянуто питання модального співвідношення дійсності та ствердження в лінгвістиці; відзначено, що імператив як граматична категорія дієслова має не лише предикативний характер, але й модальний; прагматичні аспекти вияву механізму референції у релігійному дискурсі в поєднанні із логіко-філософським підходом до розуміння імперативних відтінків модальності є головними засобами їхнього функційно-семантичного аналізу та термінологічного визначення; відзначено, що модальність релігійного імператива репре&зентується не на традиційній її мовоцентричній теорії, а на її когнітивному розумінні в аспекті християнської ментальності, чуттєвому відображенню принципів релігійної дійсності; дисперсія імператива в релігійному дискурсі будується на 7 спектрах мод&альності за принципом дисперсії на основі логіко-філософського розуміння поняттєвої семантики імперативних відтінків через силу ухилення виконання бажаної дії адресатом (найменша бажаність щодо виконання імперативної дії реалізовується у спектрі прив&ітанні, а найбільша - у забороні); релігійна таксономія імператива диференціюється на сім основних спектрів (заборона, вимога, спонукання; прохання; заклик, настанова; засторога; пересторога; порада; привітання, побажання), поєднання яких утворить на&йсильніший ядровий імператив - наказ. У статті також обґрунтовано відсутність поняття "наказ" у релігійному дискурсі.
The article is devoted to religious discourse, which is the most specific and complex manifestation of communication units, in whic&h linguistic laws operate according to semantic significance and pragmatically reflect unconventional correlations between morphological and syntactic grammatical categories; critical evaluation of linguopragmatic discursive theoretical studies was c&arried out; the questions of the modal correlation of reality and assertion in linguistics are covered; imperative as a grammatical category of the verb hasn"t only a predicative character, but also a modal which in religious discourse is represented& by an opposite vector of functioning, in comparison with the classical modal split according to the types of relation to reality and modal values through the prism of the category of "speaker"s sight"; it is emphasized that the pragmatism of the ref&erencing mechanism combination with the logical-philosophical approach to understanding the imperative shades of modality are the main means of their functionalsemantic analysis and definition in religious discourse; it"s noted that in religious disc&ourse modality is based on the own plot structure of the institution, which is expressed through the pragmatic goal and it"s imperative realization, which ideally creates God and passes through the preacher to the addressee; modal shades of the order&ing method in the religious environment are defined; imperative modal shades are differentiated according to the logical and intuitive perception of the religious texts of the researcher due to the force of evading the desired action by the addressee&; the religious taxonomy of the imperative based on the principle of physical dispersion of light on the 7 basic spectra is created (order, prohibition, prompt, request, exhort, caveat, prevent, advice, wishes), the combination of which is formed by &
