"Статтю присвячено розгляду європейських стандартів прав дітей та механізмів їх реалізації в окремих країнах Європейського Союзу, де існує 4 моделі інституту омбудсмена з прав дитини. А саме: парламентського інституту, президентського, самостійного державного органу та громадської організації. Незалежно від моделі правового статусу, омбудсмен має приблизно однакові функції та повноваження. В його діяльності цікавим є досвід двох груп країн: перша — це скандинавські країни, які демонструють специфічні та багато в чому оригінальні підходи, нестандартні для материкової Європи; друга — посткомуністичні країни Східної Європи, які мали багато в чому споріднені з українськими вихідні умови для початку формування інституцій із захисту прав людини в цілому та дитини зокрема. Особливу увагу приділено характеристиці діяльності інституту дитячого омбудсмена в Данії, Норвегії, Польщі, Угорщині. Зроблено висновок щодо необхідності подальшої імплементації в Україні міжнародних стандартів та кращого європейського досвіду державного захисту дітей, гарантування їх невід"ємних прав та законних інтересів як стратегічного чинника демократичного державотворення".
