"Зазначено, що перехід від патерналізму держави до рівноправної взаємодії секторів держави, бізнесу та громади, тривалий і складний. Ця взаємодія має стати стійкою, закріпленою в традиційній культурі і мати підтримку на законодавчому рівні. У зв"язку з цим нині радикально змінюється уявлення про суб"єктів соціальної політики та їх принципах: діяльність держави децентралізується, диференціюється відповідно до інтересів різних соціальних груп, "опускається" на рівень місцевої влади та місцевих громад. Встановлено, що суб"єктом соціальної політики може бути не тільки держава, а й громадські, благодійні та інші об"єднання, громадські ініціативи та групи самодопомоги, а також інститути ринку. Але потрібен час, щоб люди навчилися самостійно об"єднуватися для вирішення власних проблем і зрозуміли, для чого це необхідно, з одного боку, і для того, щоб держава зрозуміла, що не можна постійно змінювати "правила гри", тобто режим взаємодії з новими економічними суб"єктами і організаціями "третього сектора". Сьогодні зміни в законодавчому регулюванні, оподаткуванні роблять існування громадського сектора в Україні нестійким. Вони перешкоджають тому, щоб громадські організації брали на себе вирішення значних соціальних завдань і відігравали помітну роль у соці&альній політиці".
