"І. Руцинська на матеріалах ІІ половини ХІХ - початку ХХ ст. з Російської імперії зробила висновок, що богомолець активний у сакральному просторі, тож усі дії в ньому мають давати відчуття співучасті через тактильне (прикладання до ікони, мощей, цілування хреста тощо) і моторне (пересування по храму, поклони) сприйняття. Натомість турист у тому самому просторі - радше спостерігач. Мета доповіді - на прикладі Успенського собору Києво-Печерської Успенської лаври простежити особливості комбінування "богомольських" інтересів організованих груп з-за меж Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст. з "туристичними". З усіх досліджуваних за описами подорожей груп не потрапили до собору тільки вихованці Самарської духовної семінарії - через масштабну реконст- рукцію в храмі, а також учні Тульської чоловічої гімназії (05.07.1909), котрі мали на огляд Києва тільки день. Отже, Велика церква Лаври була однією з головних цілей поїздок до Києва".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
