"На початку 2000-х років видатний український мовознавець-ономаст Олексій Сильвестрович Стрижак (1925–2006) передав до архіву ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України низку своїх наукових розвідок про походження слов’янських народів і племен, а також їхніх назв. Пропонуємо читачам одну з них, присвячену хорватам та українсько-хорватській історичній і мовній взаємодії. Цю історико-етимологічну розвідку О. Стрижак здійснив на великому фактичному матеріалі, у притаманному йому живому, інколи навіть публіцистичному, стилі. Учений навів цікаві приклади «дивовижної близькості» хорватської та української мов, провів паралелі в етнота лінгвогенезі хорватів і українців, звертаючи особливу увагу на боротьбу двох народів за збереження своєї ідентичності в умовах імперської політики денаціоналізації. У статті він торкнувся також деяких питань розвитку української ономастики, зокрема такої порівняно молодої галузі, як теоретична етноніміка; закликав колег виносити на обговорення нові дефініції (наприклад, термінологічну пару етнонім-етнофоронім). Основні монографічні праці О. Стрижака: «Назви річок Полтавщини» (1963), «Назви річок Запоріжжя і Херсонщини (Нижньонаддніпрянське Лівобережжя)» (1967), «Про що розповідають географічні назви (Сліди народів на карті УРСР&)» (1967), «Словник гідронімів України» (1979, співукладач і відповідальний редактор), «Етнонімія Геродотової Скіфії» (1988), «Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. У пошуках Русі» (1991)".
