"Діяльнісний підхід, який домінував у радянській психології, зосереджуючи увагу на зв"язку психіки з практикою, дещо знецінював функції внутрішніх детермінант феномену психічного. Саме тому вважалося, що свідомість є вищим рівнем регулювання характеру діяльності на основі прийнятих людиною цінностей та моральних норм. Для комуністичної моралі була неприйнятною думка про те, що людина не є господарем свого внутрішнього світу, оскільки тоді потрібно було б визнати існування несвідомих душевних процесів, які не піддаються контролю з боку людського розуму".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!