В статье ставится задача осмыслить мифическую картину чуда в контексте предложенном С.С. Аверинцевым дискурсе «показывания». В статье предпринят феноменологический анализ мифологии, опирающийся на стратегию «философии жизни». Феномен чуда сопоставляетсяне с данными научной картины мира, но с ситуациями жизненного мира, которые проецируются в культуре мифа. Такой подход к мифологеме чуда предусматривает реконструкцию в ее содержании ценностных установок культуры определенной традиции, в данном случае –православия. Он органически совмещается с герменевтическим методом, который использовался в интерпретации фрагмента Киево-Печерского патерика. Предпринятый подход к изучению мифа выдвигается в виде альтернативы сциентическому взгляду на мифологию и соответствует гуманитарной парадигме религиоведения и культурологии. Предложена концепция мифологемы чуда в свете учения о поэтике выдающегося ученого С.С. Аверинцева. Это позволяет воспринимать мифический образ чуда в значении поэтического механизма социокультурного регулирования. Научная новизна данной статьи не только усматривается во взгляде на мифопоэтику чудес, но и демонстрирует продуктивность обращения творчества С.С. Аверинцева в методологический горизонт религиоведения и культурологии. В результа&те, выяснено, что сверхъестественное чудо выполняет значение специфического кода, посредством которого в мифе выражается установленный традицией порядок и стремление традиции побудить своих адептов придерживаться его условий. «Показывание» картины ми&ра в мифе выглядит «показыванием» установленного традицией порядка, а представленные мифологией чудеса рассматриваются семиотическими конструкциями, выражающими ценности христианской традиции. Предлагается вместо оценочного суждения «чудо как вымысел&» ставить и решать вопрос о чуде в значении семиотического творчества, создающего образные назидательные ситуации, составляющие идеологический механизм социокультурного регулирования.
У статті ставиться завдання осмислити міфічну картину дива в конт&ексті запропонованому С.С. Аверинцевим дискурсі «показування». Зроблено феноменологічний аналіз міфології, що спирається на стратегію «філософії життя». Феномен дива зіставляється не з даними наукової картини світу, а з ситуаціями життєвого світу, як&і проектуються у культурі міфу. Такий підхід до міфологеми дива передбачає реконструкцію у її змісті ціннісних установок культури певної традиції, у цьому випадку – православ"я. Він органічно поєднується з герменевтичним методом, який використовувавс&я в інтерпретації фрагмента Києво-Печерського патерика. Застосований підхід до вивчення міфу висувається у вигляді альтернативи сцієнтичному погляду на міфологію і відповідає гуманітарній парадигмі релігієзнавства та культурології. Наукова новизна. У& статті запропонована концепція міфологеми дива в світлі вчення про поетику видатного вченого С.С. Аверинцева. Це уможливлює сприймання міфічного образу дива в значенні поетичного механізму соціокультурного регулювання. Наукова новизна пропонованої с&татті не тільки вбачається у погляді на міфопоетику чудес, а й демонструє продуктивність звернення творчості С.С. Аверинцева в методологічний горизонт релігієзнавства та культурології. У результаті з"ясовано, що надприродне чудо виконує значення спец&ифічного коду, за допомогою якого у міфі виражається встановлений традицією порядок і прагнення традиції спонукати своїх адептів дотримуватися його умов. «Показування» картини світу в міфі виглядає «показуванням» встановленого традицією порядку, а пр&едставлені міфологією чудеса розглядаються семіотичними конструкціями, що виражають цінності християнської традиції. Пропонується замість оцінного судження «диво як вигадка» ставити і розв"язувати питання про диво в значенні семіотичної творчості, що& створює образні повчальні ситуації, які становлять ідеологічний механізм соціокультурного регулювання.
