В статье ставится задача эксплицировать акценты в понимании истории как способа организации мысли на материалах статьи Хайдеггера «Исследовательская работа Вильгельма Дильтея и борьба за историческое мировоззрение в наши дни. Десять докладов, прочитанных в Касселе (1925)». Методология. В статье применен метод углубленного рефлексивного чтения, предполагающий работу с понятиями и установление нюансов смысла при использовании различных терминов. Теоретической основой исследования является такое пониманиефилософии, когда она предстает самосознанием мысли, уяснением пути формирования субъективности. При этом наблюдается зависимость видения характера истории философии от понимания задач философии. Рассматриваются две установки – философская история философии и историческая история философии, которые чаще всего видятся самостоятельными дисциплинами, но утверждается, что уже у Гегеля они представлены в единстве. Научная новизна. Понимание особенностей историко-философской концепции Гегеля предполагает обращение к аналитике понятия «История», которое у него функционирует в двух формах – «Historie» и «Geschichte». «Historie» относится к эмпирической истории, нанизывающей один за другим факты, «Geschichte» может быть эксплицировано как сущностно-историчес&кое, обнаруживающее единство с «логическим», соотнесенное с ним и пронизанное им. Противопоставление философской истории философии и исторической истории философии при употреблении термина «Geschichte» обретает новый оттенок: акцентируется взаимосвяз&анная история философии, а не только разрозненные истории философии, т.е. можно говорить о истории философии (проект философский) и историях философий (проект исторический). Хайдеггер подчеркивает, что история как способ организации мысли адекватна т&акому пониманию человеческого существования, когда человек ведает как о собственном истоке, так и решительно обращена к грядущему. Такое постижение позволяет человеку преодолевать частичную приватность сиюминутного существования и быть продуктивно об&ращенным в будущее благодаря открытости действенной силы прошлого.
У статті ставиться завдання експлікувати акценти в розумінні історії як способу організації думки на матеріалах статті Гайдеггера «Дослідницька робота Вільгельма Дільтея і боротьба з&а історичний світогляд в наші дні. Десять доповідей, прочитаних в Касселі (1925)». Методологія. У статті застосований метод поглибленого рефлексивного читання, що передбачає роботу з поняттями і встановлення нюансів смислу при використанні різних тер&мінів. Теоретичною основою дослідження є таке розуміння філософії, коли вона постає самосвідомістю думки, з"ясуванням шляху формування суб"єктивності. При цьому спостерігається залежність бачення характеру історії філософії від розуміння завдань філо&софії. Розглядаються дві установки – філософська історія філософії і історична історія філософії, які найчастіше бачаться самостійними дисциплінами, але стверджується, що вже у Гегеля вони представлені в єдності. Наукова новизна. Розуміння особливост&ей історико-філософської концепції Гегеля передбачає звернення до аналітики поняття «Історія», яке у нього функціонує у двох формах – «Historie» і «Geschichte». «Historie» належить до емпіричної історії, що нанизує один за одним факти, «Geschichte» м&ожна експлікувати як сутнісно-історичне, яке виявляє єдність з «логічним», співвіднесене з ним і пронизане ним. Протиставлення філософської історії філософії та історичної історії філософії при вживанні терміна «Geschichte» набуває нового відтінку: а&кцентується взаємопов"язана історія філософії, а не тільки розрізнені історії філософії, тобто можна говорити про історію філософії (проект філософський) і історії філософій (проект історичний). Гайдеггер підкреслює, що історія як спосіб організації &думки адекватна такому розумінню людського існування, коли людина знає як про власний початок, так і рішуче звернена до майбутнього. Таке розуміння дає змогу людині долати часткову приватність миттєвого існування і бути продуктивно зверненою у майбут&
