"Озираючись на рік, що минає, зокрема на його театральну територію, не можу не відрапортувати радісно: театр живіший за всі інші мистецтва… і зважаючи на специфіку самого мистецтва (оскільки в театрі цінують саме живе дихання), і зважаючи на досить активні процеси, які розгортаються на наших сценічних гектарах. Зрештою, якось утрамбувалися й унормувалися різні ділянки на цих гектарах. Є театр репертуарний, що його дехто норовить піддати остракізмові й прикрити, але це абсолютні нісенітниця й безумство,оскільки репертуарний театр для України - давня мрія наших корифеїв, які блукали дорогами й мріяли про театр-Дім, про таку собі системність прокату вистав, а зовсім не про хаотичність і одноразовість. Є й величезна ніша так званого незалежного (недержавного) театру, яка вабить і високих професіоналів, і активних аматорів: відбуваються фестивалі, утворюються асоціації, а найголовніше - є проєкти, варті уваги (як, наприклад, проєкти "Дикого театру" або Англомовний театр-студія ProEnglish Theatre). Важливий чинник - касові збори. Як повідомляють мої чесні джерела в Мінкульті та столичному департаменті культури, переважно проблем зі зборами в наших провідних театрах немає. У цьому ряду правофлангові - Національна опера, Національний театр оперети, Наці&ональний театр імені Лесі Українки, Національний театр імені Івана Франка, Національний Молодий театр, "Золоті ворота".
