"Реформа освіти, як більшість розтягнутих у часі реформ, потребує періодичних імпульсів. У 2020 році підходить час для таких імпульсів руху. Реформувати освіту - це майже як будувати готичний собор. Сотня років, може, й не знадобиться, але мине достатньо часу, щоб фокус уваги розсіявся, а бачення цілей і шляхів їх досягнення розмилося під тиском щоденних викликів та політичної кон"юнктури.
Тому в таких реформах-довгобудах дуже важливо регулярно нагадувати, куди ж ми, власне, рухаємося, і які реперні точки є на цьому шляху. Зараз, під кінець року, саме час визначитися із завданнями на наступний, 2020-й. Хоча реформа вищої освіти стартувала понад п"ять років тому, ми поки що не бачимо предметних результатів, насамперед покращення якості освіти. Попри очікування, зниження контролю над змістом освіти з боку держави не дало бажаного прориву чи бодай якихось відчутних змін в університетах. Складається враження, що імпульс до змін, закладений студентськими протестами часів Табачника та домовленостями між міністерством і академічною спільнотою після Революції Гідності, поступово згас. Можливо, нам треба нагадати собі, якою має бути вища освіта, щоб знову відчути поштовх до дій".
