"Колись відомий американський історик Генрі Брукс Адамс казав, що в реальності політика складається з ігнорування фактів. Це, в тому числі, про нас, хоча не факт, що ми можемо таке собі дозволити. Можна, звісно, помріяти, що президент РФ прокинеться наступного дня після зустрічі з президентом США і вирішить "віддати" Україні Донбас, зберігши обличчя. Він дасть команду погодитися на міжнародну адміністрацію, звісно - за умов впливу на процес РФ; вивести більшість бойовиків кудись в Африку, де вони заразпотрібні для забезпечення російських інтересів; забере свої війська і важку зброю назад до Росії. Якщо за днів два до того в нього відбудеться "вдала" зустріч із керівниками європейських країн, то така місія може навіть стати ЄСівською. Хоча малоймовірно, що ЄС знайде для цього консенсус усередині себе, але чому б ні, якщо Євросоюз хоче показати, що лідерство у світі - це більше, ніж прості заяви.
Дуже симпатична мрія, але тепер запитаємо себе: чи реальна домовленість Росії із "колективним Заходом" щодо Донбасу без досягнення згоди з ключових для РФ питань - майбутнього України та легалізації окупації Криму? Моя відповідь на це запитання - наразі, однозначно, ні. Та й навіщо це Росії? Її президент вважає, що ситуація, щонайменше ситуативно, працює& на користь РФ, яку багато хто хоче використати для взаємодії в різних регіонах світу. В Україні політичного консенсусу немає з усіх ключових питань, включно з екзистенційно важливими для існування держави - від децентралізації до відкриття ринку зем&лі".
