"В одну річку не ступають двічі. Вільям Тейлор увійшов, та ще й у які бурхливі води!
Він погодився вдруге очолити американське посольство в Києві в момент, коли від України та згадування про неї весь Вашингтон сахався, як від оголених дротів. Погодився, виставивши держсекретарю США умову: Америка твердо підтримуватиме Україну в її боротьбі проти російської агресії, інакше - рапорт на стіл і піду. Дипломати не ставлять умов начальству перед призначенням на пост, але, очевидно, Вільям Тейлор міг собі таке дозволити. Кадровий офіцер американської армії, держчиновник, а потім дипломат - протягом кількох десятиліть Тейлор пройшов шлях крізь війни та їхні наслідки. В"єтнам, Афганістан, Ірак, Близький Схід… Мирні переговори на тлі крові й горя, післявоєнніпроєкти відновлення зруйнованого, їх координація та впровадження у вибухонебезпечних регіонах… Місія в Києві стала останньою для посла Тейлора перед офіційною пенсією. Гадаю, не тільки мені здалося, що на слуханнях у Конгресі з імпічменту саме його виступ був найбільш змістовним, найбільш системним і, якщо хочете, повчальним. Вільям Тейлор використав високу трибуну, щоб прочитати лекцію - лікнеп для неофітів, що заповнили коридори адміністрацій в Америці й Україні. Відлущивши пристрасті й авантюри, &він нагадав Америці про її важливу роль і важливу роль України для Америки. З повчанням: бачити в Україні не тільки стару корупцію - побачити Україну молоду".
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
