Дослідження поетичної творчості іранського поета Сохраба Сепехрі – одного з найяскравіших представників провідного напряму іранської поезії ХХ століття „ше’ре ноу” („нова поезія”), який на сьогодні визначає обличчя всієї сучасної іранської поезії, – здійснено у руслі актуальної для сучасного мовознавства антропоцентричної парадигми, що зумовила зростання інтересу лінгвопоетичних студій до вивчення поетичної творчості в аспекті ідіостилю поета.
