"Сказав, та не зробив. Пообіцяв і забув. Зобов"язався, але не виконав. Нахвалявся і збрехав. Обнадіяв, та підвів. Вирішив, та передумав. Спокусив, але обманув. Присягнувся, проте зрадив. Нарешті - не казав і не робив. Що ж заважало чи чого забракло? Як зауважив іще Григорій Сковорода, "Чогось найважливішого нам не вистачає". Мандрівний філософ мав на увазі совість. Саме її проявів бракує нам у повсякденні. Саме цей термін практично не фігурує в офіційному спілкуванні й державних документах. На превеликий жаль. Тому сьогодні цей факт потребує не лише констатації, а й тлумачень, мотивацій і пояснень. Депутати Верховної Ради перед вступом на посаду складають присягу на вірність. Вони зобов"язуються "усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу... додержуватися Конституції та законів України, виконуватисвої обов"язки в інтересах усіх співвітчизників". У присязі президента майже дослівно повторюється наведений вище набір чеснот, які автори цього тексту вважали обов"язковими, але замість діями з"являється додаток справами".
