В уяві та пам"яті багатьох людей, які особисто знали Ніну Федорівну Клименко (22 жовтня 1939 р. - 30 серпня 2018 р.), вона постає в образі посланця, провісника, котрий в слушний час опиняється поруч і скеровує на шлях, що згодом самій людині видаватиметься єдино можливим, обраним за покликом власного внутрішнього голосу. Можна лише дивуватися тій духовній силі особистості, що дозволяє на якусь коротку мить перевтілюватися на внутрішній голос іншої людини. Така могутність духу народжується після долання численних обставин, плавання бурхливими хвилями житейського океану, коли знання стають далеким маяком, а науковий метод - картою, вивчення якої відсуває на другий план проблеми та негаразди, що навчає зовсім іншому ставленню до себе та до людей: вимогливості від себе та від інших, що спонукає робити надзусилля, та людяності, яка в кожній людині цінує її неповторність, а тому - допомагає людині знайти ключ до себе, повірити у власні сили, піднімає тих, хто спіткнувся, наснажує тих, хто зневірився.
