Розглянуто особливості конструктивістських підходів до аналізу феномену релігійного навернення. Поява відзначених підходів пов"язана з лінгвістичним поворотом в соціології та спробою поглянути на досвід конверсії і його наративізацію, як особливу форму комунікативної поведінки, в межах якої головну конституюючу роль у змінах особистості відіграють мовні та дискурсивні практики. Початок досліджень конверсійних наративів пов"язаний із статтею Д. Сноу і Р. Махалека, в якій вони запропонували підходити до розгляду процесу навернення як до змін у "дискурсивному всесвіті". Ці зміни в риториці та мовленнєвих практиках дозволяють наверненому засвоїти нову картину світу та виступають емпіричними індикаторами, які дозволяють зафіксувати подію навернення. У 1987 році К. Степлс та А. Маус запропонували власну теорію конверсії, яка також фокусується на ролі мови у цьому процесі. Якщо Д. Сноу і Р. Махалек розглядали зміни в риториці та інших мовленнєвих практиках як об"єктивні індикатори змін у свідомості наверненого, то К. Степлс та А. Маус пропонують підходити до цих змін як до механізму за допомогою якого конституюється сам досвід навернення. У 1993 р. П. Стромберг спробував об"єднати наявні конструктивістські теорії релігійного навернення в межах власної& концепції. Він визначає конверсію як процес формування нової ідентичності і конституювання нової реальності, яка втілюється в мові та дискурсивній природі конверсійного наративу. В межах розглянутих конструктивістських підходів вербалізація досвіду &навернення постає як особлива форма автобіографічних наративів, які розгортаються навколо центральної події, якою виступає досвід навернення. Лінгвістичні зміни, включені в наратив, виступають своєрідними маркерами прийняття індивідом нової ідеології&. З іншого боку, розповідь та переказ історії навернення стають перформативним ритуалом, що не лише оформлює особистий досвід, але й зумовлює ті зміни, що відбуваються з конвертитом.
The article aims to outline the features of social constructivis&t approaches to the phenomenon of religious conversion. The emergence of these approaches is associated with a linguistic turn in sociology and an attempt to look at the conversion experience and its narration as a special form of communicative behav&ior. The origins of the conversion narratives studies are associated with the article of David Snow and Richard Machalek. Snow and Machalek suggested considering the process of conversion as a changes in the universe of discourse. These changes in th&e rhetoric and speech practices enable convert"s alternation and act as empirical indicators which provide an opportunity to capture the conversion event. In 1987, Clifford Staples and Armand Mauss offered their own theory of conversion, which also f&ocused on the role that language plays in this transformation process. Staples and Mauss argue that the change brought by religious conversion is essentially a change in self-consciousness. As sociologists point out, what is at issue is the differenc&e between looking to language as a marker of the converts status and looking at the language as the means whereby transformation is accomplished. In 1993, Peter Stromberg attempted to combine existing constructivist theories of religious conversion. &He emphasizes that the conversion narrative itself is a central element of the conversion. For him, telling and retelling conversion stories is a central ritual of faith, framing personal experience in canonical language and recreating that experienc&e in the telling.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
