У статті здійснюється спроба розбудови філософського дискурсу про онтологію коміксу на постфеномено- логічних втілеснених засадах. Тілесним підгрунтям онтології коміксу є феномен "кліпання", що вказує на перервність нашого візуального досвіду і його внутрішню ритмічність. Онтологічний простір коміксу структурно складається з чотирьох основних сюжетів, що дає змогу говорити про постфеноменологічне розуміння коміксу як техніку, яка впо- рядковує досвід у відповідності до власної структури проявлення: по-перше, як візуального наративу, плюральність якого виражається у наявності гіазматичних мультистабільних інтенційних структур; по-друге, як специфічної онтології, яка постає як децентрована топологія простору і часу. Саме у такому розумінні коміксу, поставленому на тілесне підгрунтя, знімається низка модерних настанов (протиставлення природного і культурного, картезіанський дуалізм душі і тіла), а сам комікс стає ключовою візуальною технікою ХХІ століття.
The article build a philosophical discourse of the ontology of the comics on post-phenomenological embodied principles. The embodied basement of the ontology of the comics is the phenomenon of "blink", which indicates the discontinuity of our visual experience and its internal rhythm. The ontologi&cal space of the comics is structurally composed of four main chapters, which makes it possible to speak of the postphenomenological understanding of the comics as a technique that organizes the experience in accordance with its own structure of mani&festation: first, as a visual narrative, the plurality of which is expressed in the presence of gyazmatic multistable intensional structures; and secondly, as a specific ontology, which appears as a decentralized topology of space and time. The embod&ied basement of post-phenomenological understanding of the comics removes a number of modernist principles (nature-culture divide, cartesian dualism), and the comics becomes a most powerfull visual technique of the 21st century.
