У статті висвітлено один із важливих напрямів розвитку грунтознавчої науки в Україні впродовж першої половини ХХ ст., зокрема розробки основних принципів і методів комплексного аналізу великомасштабних грунтово-картографічних матеріалів для складання районних, обласних та республіканської карт ґрунтів і сільськогосподарської типології землі. Із застосуванням принципів наукової об"єктивності, історичної достовірності, а також власне історичних методів (проблемно-хронологічного, біографічного, описового та ін.) з"ясовано, що значний внесок для опрацювання методології обліку й аналізу земельних ресурсів України належить доктору сільськогосподарських наук, професору Вернандер Наталії Борисівні. Розкриття її наукового доробку для розвитку вітчизняної грунтознавчої науки і стало метою даної публікації. Встановлено, що впродовж 1930-1950 рр. професор Н.Б. Вернандер очолювала експедиційні роботи з обстеження ґрунтів різних областей України. На основі отриманих результатів досліджень створювали грунтові картиз текстами описів, але тривалий час грунтознавцям не вдавалося здійснити вичерпний облік, а відповідно й аналіз грунтів сільськогосподарського призначення. Спроби кількісного і якісного обліку земель проводилися на території України від початку 1930-&х рр. Методика обліку полягала в складанні експлікацій грунтів по картах різних масштабів, але отримані дані не задовольняли запити сільськогосподарського виробництва за відсутністю обчислення площ угідь, тому залишався нез"ясованим характер використ&ання земель та і загалом раціональність використання території. З"ясовано, що вперше підрахунок земель по угіддях для всієї території здійснили у 1947-1948 рр. з виданням грунтової карти України, співавтором якої стала Н.Б. Вернандер. Повний облік зе&мельного фонду України провели у 1957-1961 рр. на підставі суцільного великомасштабного картування з відображенням усіх факторів фізико-географічного середовища, що впливають на продуктивність сільськогосподарських земель.
