"У статті здійснено спробу усистемнити погляди вітчизняних дослідників щодо причин появи психотипу "малороса", об"єктивних умов формування, сутності та особливостей політичного й соціокультурного феномену малоросійства, його ролі в подальшому розвитку України, її державотворчих процесах. З"ясовано, що малоросійство у вітчизняному суспільствознавчому дискурсі розглядається, по-перше, як cимвол національної й людської меншовартості, неповноцінності, другосортності, провінціалізму, національного безпам"ятства та приниження, цивілізаційної закомплексованості, пристосуванства, зрадництва, капітулянтства; по-друге, як негативне соціально-психологічне явище, властиве представникам української інтелектуальної еліти у Російській імперії, а згодом - і частині української радянської інтелігенції, пов"язане з кризою національної свідомості частини українців, що базується на відчутті власної культурно-етнічної меншовартості порівняно з "великоросами"; по- третє, як течія суспільно-політичної думки, що виникла на землях Української козацької держави, зміст якої полягає в тому, що українці, росіяни та інші народи вважалися органічною частиною єдиного слов"янського народу, мають рівні національні й соціальні права й можливості. Констатовано тезу, що малоросійств&о не вичерпується історичним часом підневільного існування українського народу, його риси значною мірою проявляються в умовах нинішнього етапу утвердження української суверенної державності й здійснюють негативний вплив на державотворчі процеси".
