"Прийняття законопроєкту №2178-10 у першому читанні засвідчило готовність уряду вирішити проблему з обігом землі. Воно стало сигналом, що сучасна ситуація не задовольняє як уряд, так і міжнародних кредиторів. Настав час перемовин: за якими правилами грати? З одного боку, не створено об"єктивних умов для цивілізованого обігу землі: інвентаризації земель з вини Держгеокадастру не завершили, та й формування спроможних здійснювати супровід такого обігу об"єднаних територіальних громад далеке від успішного фінішу. Не створено стійких до корупційної ерозії державних органів в особі префектів. Без них Україна залишиться неофеодальною країною, де підкуп чиновників місцевими князьками відбувається чи не на другий день після їх призначення. Банківські кредити за нинішніми ставками де-факто недоступні. Судова система не гарантує захисту права власності. З іншого боку, екстенсивний розвиток сільського господарства, орієнтований на швидке повернення вкладених коштів, не задовольняє ні фермерів, ні великих агровиробників. Адже витратні й тривалі проєкти, як-то садівництво, юридично захищені у випадку, коли землю оформлено на правах власності, а не оренди. І не рятує навіть така прихована форма продажу, як оренда на 49 років, адже можна знайти достатньо підстав& для її розірвання".
