Духовное осмысление танца в свете христианского богословия позволяет найти ответы на многие вопросы, связанные с темой утраты целостности, гармоничности и другими кризисными явлениями современной культуры. В данной статье ставится задача рассмотреть танец как составляющую пластической и духовной культуры человека с позиции христианского богословия. В ходе исследования автор приходит к заключению, что хореография может рассматриваться как своего рода богословие в силу присущей ей многофункциональности передачи глубоких богословских идей и функций, таких как ликование, эстетизация, сотериологическая функция, идея преображения. Осмысление этих идей позволяет внести свет в решение многих культурных кризисных процессов, связанных с утратой целостности и гармонии. Обращаясь к высшему духовному началу, человек раскрывает в себе внутренний ис- точник радости и обретает смысл своего существование в обращении к Творцу. Духовное содержание танца позволяет обрести природно-социально-духовную целостность и найти свое место в духовной, социальной и материальной культуре. Пластическое искусство, как богообщение, возвращает человеку утраченную связь с Богом и возвышает его над суетой земного бытия. Хореог- рафия как богословие может рассматриваться как одна из ф&орм постижения духовного мира и приобщения к нему.
Духовне осмислення танцю в світлі християнського богослов"я дозволяє знайти відповіді на питання, пов"язані з темою втрати цілісності, гармонійності та іншими кризовими явищами сучасної культури. &У даній статті ставиться завдання розглянути танець як складову пластичної та духовної культури людини з позиції християнського богослов"я. В ході дослідження автор приходить до висновку, що хореографія може розглядатися як свого роду богослов"я в си&лу властивої їй багатофункціональності передачі глибоких богословських ідей і функцій, таких як радість, естетизація, сотеріологична функція, ідея перетворення. Осмислення цих ідей дозво- ляє внести світло в рішення багатьох культурних кризових проце&сів, пов"язаних з втратою цілісності та гармонії. Танець як радість і вираз радості гармонізує стан людини, дає відчуття повноти буття і відчуття причетності до нього. В про- цесі танцю відбувається перетворення людини. Звертаючись до вищого духовног&о початку, людина розкриває в собі внутрішнє дже- рело радості і набуває сенсу свого існування в зверненні до Творця. Духовний зміст танцю дозволяє відновити природно-соціально- духовну цілісність і знайти своє місце в духовній, соціальній та матеріа&льній культурі. Пластичне мистецтво, як спілкування з Богом, повертає людині втрачений зв"язок з Богом і прославляє його над суєтою земного буття. Естетична функція танцю сприяє осмис- ленню краси світу, створеного Творцем, і долучитися до цієї краси&. Важливою є також сотеріологічна функція танцю, що дозволяє вирватися з пут зневіри і безглуздості існування. Гносеологічна складова танцювального мистецтва розкриває внутрішній світ людини, дозволяє побачити багатство емоційного і духовного стану. &Хореографія як богослов"я може розглядатися як одна з форм осягнення духовного світу і залучення до нього.
Spiritual comprehension of dance in a view of Christian theology allows to answer many questions connected with the theme of loss of integrity&, harmony and other crisis phenomena of modern culture. In this article the task is to investigate the dance as the component of plastic and spiritual human culture from the point of view of Christian theology. In a study the author comes to a conclu&sion that choreography can be considered as certain theology due to its multifunctionality of deep theological ideas and functions transmitting, such as jubilation, aesthetics soteriological function and the idea of transformation. These ideas compre&hension allows clarifying the solution of many crisis cultural processes connected with the loss of harmony and integrity. Spiritually filled dance as jubilation or joy expression harmonize the human state, gives the feeling of completeness of existe&
