The article provides a comparative analysis of the fundamental for understanding the Christian doctrine of man positions - the Eastern doctrine of deification and the West of justification. It is pointed out that these teachings in modern conditions acquire new relevance, rethought in the context of modern anthropological requests. The main vector of development of the theory of deification is aimed at the ecumenical formulations of these provisions, in contrast to previous centuries. The result is theconclusion of modern theologians that the doctrine of the deification of man plays in Orthodoxy the role that the doctrine of justification has in Western theology. Western thought is characterized by the understanding that the differences that still exist today in the formulations still do not cast doubt on the commonality of the main points of faith and cannot serve as an excuse for church division. The goal of inter-Christian work is now to analyze the question of how doctrines of deification and justification are possible to combine, and is it possible to express the same evangelism invested in different categories of thought with their help. The evolution of the theory of deification is also traced, and it is noted that in the works of modern O&rthodox theologians synergy is a prerequisite for deification, and thus the theory of deification becomes an integral part of personality theology, which in turn has a great ecumenical potential.
В статті здійснено порівняльний аналіз фундаменталь&них для розуміння християнського вчення про людину положень - східного вчення про обоження та західного про виправдання. Вказується на те, що означені вчення в сучасних умовах набувають нової актуа- льності, переосмислюються в контексті сучасних антр&опологічних запитів. Основний вектор розвитку спрямований на екуменічне формулювання означених положень, на відміну від попередніх століть. Результатом чого є висновок сучасних теологів про те, що вчення про обоження людини відіграє в православ"ї рол&ь, яку має в західній теології вчення про виправдання. Прослідковується також еволюція вчення про обоження та зауважується на тому, що у працях сучасних православних богословів необхідною передумовою обоження постає синергія і, в таких спосіб, вчення& про обоження постає органічною частиною богослів"я особистості, яке в свою чергу, має великий екуменічних потенціал.
В статье осуществлен сравнительный анализ фундаментальных для понимания христианского учения о человеке положений - восточного уч&ения об обожении и западного об оправдании. Указывается на то, что указанные учения в современных условиях прио- бретают новую актуальность, переосмысливаются в контексте современных антропологических запросов. Основной вектор раз- вития направлен на& экуменическое формулировки указанных положений, в отличие от предыдущих веков. Результатом чего являе- тся вывод современных теологов о том, что учение об обожении человека играет в православии роль, которую имеет в западной теологии учение об оправ&дании. Прослеживается также эволюция учения об обожении и отмечается то, что в трудах современных православных богословов необходимой предпосылкой обожения является синергия и таким образом, учение об обожении становится органической частью богослови&я личности, которое в свою очередь, имеет большой экуменических потенциал.
