"29 листопада Усман Хан атакував відвідувачів зустрічі з реабілітації колишніх в"язнів, організованої Кембриджським університетом у Лондоні. Озброєний двома кухонними ножами, Хан спочатку завдав смертельних поранень двом учасникам заходу, а потім вибіг на вулицю, де поранив іще трьох людей. Кілька сміливців зуміли повалити терориста на лондонську бруківку, і після нетривалого опору його застрелили поліцейські. Крім ножів, терорист мав муляж пояса смертника. Це не зупинило перехожих, які його атакували.Один з них був озброєний вогнегасником, а другий - бивнем нарвала. Всупереч загальноприйнятому в Британії протоколу поведінки у випадку теракту - тікати, ховатися й повідомляти про напад, ці сміливці атакували терориста. Така самовіддана реакція з боку перехожих дала змогу уникнути ще більших жертв. Але такий багато в чому виправданий ризик з боку простих громадян став вимушеним заходом. Він - наслідок того, що не спрацювали правоохоронна й судова система Великої Британії. І йдеться не про запізнілу реакцію поліції".
