У статті концептуалізується ідея єдності любові та війни на основі міфологічного, культурологічного та філософського аспек- тів. Автор на основі ряду теоретичних та емпіричних аргументів висуває гіпотезу про те, що полемічний (войовничий) образ лучника зі стрілами Ерота (Амура) сягає своєї основи у близькосхідній (шумеро-аккадській, семітській) міфології, яка вбачала не протистав- лення любові та війни, а близьку спорідненість цих феноменів в образі Іштар (Інанни, Астарти). Культура любові через ідею завою- вання сердця Дами характеризується тим, що є культурним, емпіричним втіленням розуміння єдності дискурсу любові та дискурсу війни. Обґрунтовується думка про те, що філософський аспект розуміння даної проблематики пов"язаний з двома феноменами, а саме влади та дару. Відповідно, саме в межах дискурсу любові відбувається "за(-)хоплення", дія якого пояснюється тим, що, підкоривши предмет любові, суб"єкт сам йому і підкоряється. Водночас у контексті дару відбувається "агон", тобто змагання між люблячими стосовно обміну дарами та приємностями. Відтак стверджується, що дискурс любові є полемічним та агональним.
В статье концептуализируется идея единства любви и войны на основе мифологического, культурологического и философского аспектов. Автор на &основе ряда теоретических и эмпирических аргументов выдвигает гипотезу о том, что полемический (воинст- венный) образ лучника со стрелами Эрота (Амура) имеет свои корни в ближневосточной (шумеро-аккадской, семитской) мифологии, которая видела не прот&ивопоставление любви и войны, а близкое родство этих феноменов в образе Иштар (Инанны, Астарты). Утверджается, что куртуазная культура любви через идею завоевания сердца Дамы характеризуется тем, что является культур- ным, эмпирическим воплощением по&нимания единства дискурса любви и дискурса войны. Обосновывается мысль о том, что фило- софский аспект понимания данной проблематики связан с двумя феноменами, а именно власти и дара. Соответственно, именно в рамках дискурса любви происходит "вос(-)х&ищение", действие которого объясняется тем, что, покорив предмет любви, субъект сам ему и подчиняется. В то же время в контексте дара происходит "агон", то есть соревнование между любящими относительно об- мена дарами и приятностями. Следовательно, у&тверждается, что дискурс любви является полемическим и агональным.
The article conceptualizes the idea of the unity of love and war based on the mythological, cultural, and philosophical aspects. The author, based on a number of theoretical and em&pirical arguments, hypothesizes that the "polemical" (warlike) Eros`s image as archer with arrows has its roots in Middle Eastern (Sumerian-Akkadian, Semitic) mythology, which saw not the opposition of love and war, and a close relationship of these &phenomenons in the image of Ishtar (Inanna, Astarte). It is highlighted that the courtly culture of love through the idea of winning lady"s heart is characterized by the fact that it is the cultural, empirical embodiment of the understanding of the u&nity of the discourse of love and the discourse of war. It emphazises the idea that the philosophical aspect of understanding this issue is associated with two phenomenons, namely power and gift. Accordingly, it is within the framework of the discour&se of love that the "admiration" takes place, the effect of which is explained by the fact that having subjugated the object of love, the subject himself obeys him. At the same time, in the context of the gift, there is an "agon", that is, a competit&ion between those in love regarding the exchange of gifts and pleasures. Therefore, it is argued that the discourse of love is polemical and agonal.
