"Володимиру Зеленському дісталося досить неоднозначне дипломатичне досьє від свого попередника. На перший погляд, усе пристойно й поважно - міжнародну солідарність збережено, санкції зі скрипом продовжувалися, фінансова підтримка надавалася, хоч і не завжди абсорбувалась. Але, уважніше вивчивши, можна було легко відстежити вже не одну, а цілих три види втоми від України: подекуди - втому від нескінченних, проте недостатніх реформ, подекуди - втому від війни і конфронтації з Росією, подекуди - втому відПорошенка. А подекуди - відразу всі три компоненти. Відносини з Польщею поєднують у собі принаймні два види втоми. І втома від попереднього президента була виражена найчіткіше. Саме тому перезапуск нашого партнерства з Варшавою сьогодні мав би й чи не найбільш видимий ефект. Саме польський напрям міг би стати тією історією успіху, яку, на моє глибоке переконання, важливо було б продемонструвати Зеленському, якого звинувачують у дипломатичних "зрадах" ледь не на всіх міжнародних фронтах.
Для цієї історії потрібно виокремити польський напрям у принаймні топ-3 пріоритети зовнішньої політики".
