"Російські «революціонери» - переважно недоучки, ображені на Бога й людство. Зі своїх нечітких спогадів про уроки Закону Божого вони склали картинку «радянського раю», де «напівбоги» керуватимуть трудящими і розподілятимуть між ними харчі. Такий «рай» мав поширитися на весь світ. Щоб нагодувати «пролетарів усього світу», хліба було потрібно ой як багато! Але як його роздобути, якщо «куркулі» нізащо не хотіли передавати результати своєї праці у власність «революціонерам»? Ти вільний? Тоді не їж! «Хто непрацює, той хай не їсть» - це зрозуміло кожному трудящому», - писав Ленін у травні 1918 року у своєму «Листі пітерським робітникам», знаному ще як стаття «Про голод». Це, мовляв, запорука соціалізму. Вождь навчав, у чому шкідливість людей із «несоціалістичною» позицією: «Буржуазія і всі багатії, у тому числі сільські багатії, куркулі, зривають хлібну монополію, руйнують державний розподіл хліба на користь постачання хліба всьому населенню і в першу чергу робітникам, трудящим...»".
