"Досліджено проблемуціноутворення й диспаритету обміну товарів. Підкреслено, що діаметрально протилежні підходи до концепції ціноутворення з суто марксистських чи маржиналістських позицій непереконливі, позаяк насправді ціна будь-якого товару завжди є поєднанням суто економічного чинника, тобто власне його вартості (або іншими словами- затрат живої й уречевленої праці) з психологічною мотивацією до задоволення бажань або потреб людини. Вказано, що ізольоване застосування цих підходів має уступити місцеїхньому синтезу, інакше теорія ціноутворення далі блукатиме в лабіринті методології, весь час наштовхуючись на тупики у вигляді непояснюваних парадоксів, які проявляються на ринку товарів. Запропоговано спробувати пошукати за правилом «золотої медіани» істину в сплетінні цих двох нібито діаметрально протилежних підходів, тим більше що в економічній теорії сформульовано«закон витрат виробництва», згідно з яким гранична корисність граничного продукту зумовлює ціну продуктивного блага, витраченого на йоговиготовлення й відповідну частину витрат виробництва, а приклади цін, що нібито засвідчують у «чистому вигляді» їхню відповідність теорії трудової вартості, чи навпаки, граничної корисності, є радше аномаліями, ніж правилами, не зважаючи на ареал їхн&ього розповсюдження. Як і нібито невидимий диспаритет обміну при директивному регулюванні ціноутворення, що тим не менше нікуди не зникав від прикривання флером таких викривлених фінансово-економічних відносин. Отож його доводилося періодично хоча б &частково нівелювати шляхом дотацій чи й прямого підвищення роздрібних цін.
