Статтю присвячено аналізу актуальності компаративних досліджень в сучасних умовах глобального світу. Визначаються іманентні для будь-якої культури форми спілкування, освоєння чужого досвіду культурного буття, міжкультурні взаємовпливи. Осмислюється культуротворчий характер комунікативної, діалогічної природи західної культури як важлива засада появи порівняльно-історичного методу вивчення культурної різноманітності. Акцентується увага на продуктивному досвіді культурної взаємодії, започаткованому у Давній Греції і розвинутому подальшими наступниками у західному світі. Прослідковується історія розвитку компаративної традиції через окреслення основних чинників, які у своїй сукупності сформували сприятливу основу для появи системних наукових досліджень за допомогою компаративного методу. Вказуються основні тенденції сучасних компаративних розвідок і невирішені проблеми. Позначаються напрями евристичного розвитку подальших перспектив даного методу культурологічного аналізу.
Статья посвящена анализу актуальности компаративных исследований в современных условиях глобального мира. Определяются имманентные для любой культуры формы общения, освоения чужого опыта культурного бытия, межкультурные взаимовлияния. Осмысляется культуросозидающий характер ком&муникативной, диалогичной способности западной культуры как важное основание появления сравнительно-исторического метода изучения культурного разнообразия. Акцентируется внимание на продуктивном опыте культурного взаимодействия, появившемся в Древней& Греции и развитом дальнейшими последователями в западном мире. Прослеживается история развития компаративной традиции через очерчивание основных факторов, которые в своей совокупности стали благоприятным основанием появления системних научных исслед&ований при помощи компаративного метода. Обозначаются основные тенденции современных компаративных поисков и нерешенные проблемы. Указываются направления эвристичного развития дальнейших перспектив данного метода культурологического анализа.
The a&rticle analyzes the relevance of comparative research in the modern conditions of the global world. The forms of communication that are immanent for any culture, the development of another"s experience of cultural being, intercultural interactions ar&e determined. The significance of philosophy is determined as one of the foundations contributing to the processes of forming dialogism as a cultural characteristic of ancient, and then Western culture. The culture-creating nature of the communicativ&e, dialogical nature of Western culture is interpreted as an important basis for the emergence of a comparative historical method of studying cultural diversity. Attention is focused on the productive experience of cultural interaction that emerged i&n ancient Greece and developed by further followers in the Western world. The history of the development of the comparative tradition is traced through the delineation of the main factors, which, in their entirety, have become a favorable basis for t&he emergence of systemic research using the comparative method. Indicates the main trends of modern comparative searches and unsolved problems. The directions of the heuristic development of the future prospects of this method of cultural analysis ar&e indicated. These include: a high level of dialogicity of ancient, and then Western culture; geographical discoveries of the New time; educational and cultural activities of representatives of the Enlightenment; the development of scientific knowled&ge in the direction of the penetration of ideas about the natural movement of social development from the natural sciences into the social sciences; the appeals and popularization of O. Conte of studying the "main laws" of social phenomena, including& the comparative historical method; authoritative recognition of history and linguistics as a science in the nineteenth century; the idea of progressive progress of human culture; scientific activities of representatives of cultural schools of evolut&
