У статті показано, що усунення метафізичних понять "сутність", "природа", "трансцендентне" унеможливлює розведення в моральному бутті людини полюсів "сущого" і "належного", а відтак унеможливлює й саму етику. Позитивістський (антиметафізичний) підхід в "науках про дух" руйнує традицію природного права, підриває теоретичні основи демократії та європейського універсалізму. Обґрунтувати останні здатний лише метафізичний апріорізм. Зазначається, що основою розкриття сутності людського є причетність до "не-світового" (Г. Гегель). У досвіді не-світового відбувається трансцендування повсякденного модусу буття, піднесення природного існування на рівень надприродного. Не-світове постає в двох варіантах: "сильний" варіант не-світового є священна таємниця божественного, а "слабкий" - романтизований простір чарівної казки. Чарівне виступає субститутом священного в постпросвітницьку еру і виконує терапевтичну і профілактичну функції в лікуванні "моральних хвороб" нашого часу: цинічного розуму, індивідуалізму, релятивізму, культу споживання тощо. Відзначається, що відсутність не-світового як метацінності в культурному горизонті сучасної секулярної людини неминуче призводить до розлюднення, себто падіння природного (посутнісно людського) модусу екзистенції на р&івень протиприродного. В статье показано, что устранение метафизических понятий "сущность", "природа", "трансцендентное" делает невозможным разведение в моральном бытии человека полюсов "сущего" и "должного", а значит, и саму этику. Позитивистский (а&нтиметафизический) подход в "науках о духе" уничтожает традицию естественного права, подрывает теоретический фундамент демократии и европейского универсализма. Обосновать последние может только метафизический априоризм. Отмечается, что основой раскры&тия сущности человеческого является причастность к не-мировому (Г. Гегель). В опыте не-мирового происходит трансцендирование повседневного модуса бытия, возвышение естественного существования на уровень "сверхъестественного". Не-мировое предстоит в д&вух вариантах: сильный вариант не-мирового есть священная тайна божественного, а слабый ? романтизированное пространство волшебной сказки. Волшебное выступает субститутом священного в постпросвещенческую эру и выполняет терапевтическую и профилактиче&скую функции в лечении моральных болезней нашего времени: циничного разума, индивидуализма, релятивизма, культа потребления. Отмечается, что отсутствие не-мирового как метаценности в культурном пространстве современного секулярного человека приводит &к расчеловечиванию, падению естественного (сущностно человеческого) модуса экзистенции на уровень противоестественный.
The article shows that the elimination of the metaphysical concepts of "essence", "nature", "transcendental" makes it impossible& for a person to set apart the poles of "being" and "due". And therefore it makes impossible the ethics itself. The metaphysical apriorism can justify the latter. The approaches of positivism and historicism in the moral sciences both destroy the tra&dition of natural law, undermines the theoretical foundation of democracy and European universalism. It is noted that the basis for the disclosure of the essence of human is participation in the otherworldly realm (G. Hegel). In the experience of the& latter, the transcendence of the daily mode of being, the rise of natural existence to the level of "supernatural" occurs. The otherworldly comes in two versions: the strong version of the non-world is the sacred mystery of the divine, and the weak &one is the romanticized space of a fairy tale. The fairy serves as a substitute for the sacred in the post-enlightenment era and performs therapeutic and preventive functions in the treatment of the moral diseases of our time - cynical mind, individu&alism, relativism, cult of consumption. It is noted that the absence of the otherworldly as a meta-value in the cultural space of a modern secular person leads to the fall of the natural (essentially human) mode of existence to an unnatural level, in&
