Зовнішньополітичною стратегічною метою Чехії у 1990-ті рр. було забезпечення свого належного місця в міжнародних відносинах після закінчення "холодної війни", що передбачало вступ до низки міжнародних міжурядових організацій (МВФ, організацій Групи Світового Банку, ОЕСР, ЄБРР, НАТО, ЄС тощо) і розвиток дружніх відносин із сусідніми державами та партнерами. У цьому сенсі немає підстав характеризувати зовнішньополітичний курс Чеської Республіки в цей період лише як курс орієнтований на "повернення до Європи". На початку 1990-х рр. більшість чеських політичних акторів поділяли ідеї "повернення до Заходу" та "ліберальної демократії", відмінності в їхньому баченні моделей геополітичної орієнтації Чеської Республіки дозволяють виокремити взаємодію трьох головних зовнішньополітичних ідеологій у процесі прийняття зовнішньополітичних рішень: атлантизм, континенталізм та автономізм. У свою чергу, різне тлумачення сутності "ліберальної демократії" призвело до появи в чеському політикумі двох ідеологічних течій,які мали істотний вплив на бачення зовнішньополітичних пріоритетів Чеської Республіки: економічного універсалізму (спрямованого на усунення інституційних перешкод для вільного потоку товарів, послуг, грошей) та морального універсалізму (орієнтованого& на поширення демократії та захист прав людини, що є пріоритетом у зовнішній політиці). Прихильники економічного універсалізму (насамперед, В. Клаус) активно виступали за розвиток економічних зв"язків із Росією та Китаєм, у той час як носії ідеології& морального універсалізму (В. Гавел та його послідовники) активно виступали проти цього. У статті також досліджено вплив зовнішньополітичних упереджень на формування зовнішньополітичного курсу Чехії, серед яких найвпливовішими є антиросійське та анти&німецьке.
In the 1990s the Czech foreign policy objectives were to secure its proper place in international relations after the end of the Cold War, which included the entry of a number of international intergovernmental organizations (IMF, World Ba&nk Group organizations, OECD, EBRD, NATO, EU, etc.) and the development of friendly relations with neighboring states and partners. In this sense, there is no reason to identify the foreign policy of the Czech Republic during this period only as a co&urse aimed at "returning to Europe". In the early 1990"s, most Czech political actors shared the idea of "return to the West" and "liberal democracy", the differences in their vision of the models of the geopolitical orientation of the Czech Republic& make it possible to distinguish between the interaction of the three main foreign policy ideologies in the process of adopting foreign policy decisions: atlanticism, continentalism, and autonomy. Different interpretations of the essence of "liberal &democracy" led to the emergence in the Czech politics of two ideological trends that had a significant impact on the vision of the foreign policy priorities of the Czech Republic: economic universalism (aimed at eliminating institutional barriers to &the free flow of goods, services, money), and moral universalism (oriented towards the spread of democracy and the protection of human rights, which is a priority in foreign policy). Followers of economic universalism (primarily V. Klaus) actively ad&vocated the development of economic ties with Russia and China, while the followers of the ideology of moral universalism (V. Havel and his followers) actively opposed it. The article also investigates the influence of foreign policy prejudices on th&e formation of the foreign policy of the Czech Republic, among which the most influential are antiRussian and anti-German.
Внешнеполитической стратегической целью Чехии в 1990-е гг. было обеспечение своего надлежащего места в международных отношения&х после окончания "холодной войны", которое предусматривало вступление в ряд международных межправительственных организаций (МВФ, организаций Группы Всемирного Банка, ОЭСР, ЕБРР, НАТО, ЕС и т.д.) и развитие дружественных отношений с соседними государ&
