"Чи буде Володимир Зеленський "маріонеткою Коломойського", або ж їх стосунки закінчаться тим самим, що у Кучми с Лазаренком, Путіна з Березовським тощо? Інтерв"ю Коломойського "Нью Йорк Таймс", в якому він відкрито закликав до повороту в бік Росії, поставило це запитання руба значно раніше, аніж очікувалося: тепер, якщо Зеленський не погоджується дотискати свого колишнього партнера по ТБ-бізнесу, як того вимагає МВФ, це автоматично означатиме геополітичну зраду, яка скоро, невідворотно та передбачувановеде до безславного кінця. І це не єдина дилема, що стоїть перед президентом. Нікуди не поділися базові виклики, які мало різняться від тих, що стояли перед його попередником: зуміти знайти в собі сили й сміливість вискочити "за прапорці" (DT.UA №1 від 16.01.2015) радянських/пострадянських традицій, у яких він був вихований і виріс; подолати "дилему Петра Олексійовича" (DT.UA №19 от 30.05.2014) - побудувати верховенство права, не втративши необхідної для цього реальної влади; поєднати радикальні реформи, яких вимагає суспільство, з "інклюзивністю", властивою українській політичній культурі. Попередній президент не зміг зробити ні першого, ні другого, ні третього, за що й поплатився владою".