Як нам облаштувати наукову сферу. Про це йшлося на засіданні Національної ради з питань розвитку науки і технологій під головуванням прем"єр-міністра України
"Пригадується, тоді теж за вікном стояла осінь. Рік 1994-й… З молодечим запалом і завзяттям науковці ініціювали рух за оновлення й розвій української науки.
1996 рік ознаменувався Всеукраїнською нарадою з реформування науки, де з уст одного академіка пролунало сакраментальне: "Різати все одно доведеться". Проте обійшлося без "коліївщини": ухвалили резолюцію в традиційному стилі - та й годі. Відтоді впродовж багатьох років під стогін про занепад науки, акомпанемент багатоголосих дискусій про шляхи її порятунку урізали фінансування науки, скорочували науково-технічну сферу, активні вчені масово полишали наукові установи і виїжджали за кордон. Від тієї пам"ятної осені минуло чверть століття - часовий вимір одного покоління. Ті, хто стояв біля витоків процесу реформування та демократизації науки, - або ж далеко, або вже в тому віці, коли листопад не тільки за вікном. Отож усі сподівання на те, що ті, хто прийшов на зміну, - більш освічені, обізнані, відкриті для світу - зможуть облаштувати наукову сферу так, щоб вона розвивалася на благо суспільства, а талановита молодь охоче йшла в науку.
Після такого ліричного екскурсу перейдімо до нинішніх реалій".
