"Посилення економічного суперництва між Європою та Азією суттєво змінює роль транзитних держав, волею долі розташованих між цими двома центрами економічного розвитку. На жаль, багато хто з вітчизняних політиків досі намагається привернути увагу європейців, переважно демонструючи новий "європейський вал" на східному кордоні України. Трансатлантичній системі безпеки та європейській спільноті, зокрема, такий "вал" не потрібен - їм достатньо ядерної парасольки. Натомість їм необхідні зручні транспортні маршрути і відкриті ринки для збуту товарів. Особливо така модель затребувана в Німеччині, яка облаштовує свою осьову континентальну могутність і освоює периферійні європейські ринки. Ще більше в зручній логістиці зацікавлена найдинамічніша світова економіка - китайська. На стику цих двох світів просто запрограмовано появу системних вузлових точок, де зійдуться експортоорієнтовані потоки з країн ЄС на схід і з Китаю - на захід. Враховуючи зростаючі обсяги таких поставок, простих транспортних коридорів уже стає замало. Потрібна розгалужена транзитна інфраструктура, завдяки якій маржа країни-транзитера збільшується з 1-2% до 10% і вище".
