"Трохи більш як за рік виповниться 100 років від дня початку Кронштадтського повстання 1921 року, яке стало одним із останніх кривавих акордів Громадянської війни на території колишньої Російської імперії. Так, ще були бої на Далекому Сході та в Якутії,потужне селянське повстання на Тамбовщині ("Антоновщина"); в Україні ще кілька років точилася жорстока боротьба більшовиків із численними повстанськими загонами… Імперія, забарвлена в червоний колір, силкувалася поглинути колишні околиці імперії Романових. Не скрізь її супроводжував успіх: вирвалися з "братніх обіймів" Польща, Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія… Повстання у Кронштадті сусідило з "колискою революції" Петроградом і тому було небезпечним прецедентом, - воно загрожувало самому існуванню влади більшовиків. …Наближалася четверта річниця Лютневої революції 1917 року. Громадянська війна на початок 1921 року, практично, завершилася. Незаперечну перемогу в ній здобули більшовики. Окремі вогнища опору "білої" Росії та націонал-демократичнихрухів на околицях ще не були придушені. Мільйони людей утекли в еміграцію.Серед них були не тільки відверті вороги радянської влади, що мріяли про реставрацію монархії, а й ті, хто захоплено прийняв не лише Лютий, а й Жовтень 1917-го… Мирне житт&я і творення в такій ситуації здавалися нездійсненною мрією. Політика "воєнного комунізму", оголошена на початку 1919 року, передбачала впровадження примусової продрозверстки і заборону торгівлі хлібом та іншими продуктами. Вона призвела до зубожінн&я, практично, всіх громадян. На величезних територіях панував господарський і адміністративний хаос, викликаний бюрократичним свавіллям радянської партноменклатури, а також жорстокістю репресивної машини - Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК). Ро&сійська комуністична партія (більшовиків) розправилася не тільки з буржуазними партіями, а й з ідейно близькими їм меншовиками та соціалістами-революціонерами (есерами)".
